Батькам

Рекомендації батькам

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити.

• Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається  дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.
• Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.
• Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.
• Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.
• Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка
• Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.
• Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.

Діти вчаться того, що бачать у своєму оточенні

• Якщо дитина оточена критицизмом – вона вчиться звинувачувати.
• Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битися.
• Якщо над дитиною насміхаються – вона буде нерішучою.
• Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.
• Якщо дитина оточена терпеливістю – вона вчиться бути терпеливою.
• Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.
• Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.
• Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.
• Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.
• Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.
• Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов в цілому світі.

Правила покарання

• Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
• Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».
• За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.
• Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.
• Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.
• Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.
• Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

Коли не можна карати і сварити

• якщо дитина хвора;
• якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
• якщо дитина їсть;
• після сну;
• перед сном;
• під час гри;
• під час виконання завдання;
• одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);
• якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;
• у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
• якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;
• якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Хвалити чи ні

• Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.
• Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).
• Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.
• Похвали потребує кожна дитина, у якої  є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.
• Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день
• Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше!
• І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

Десять золотих правил для батьків

• Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.
• Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.
• Навчить дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: *щира любов до батьків, *приязне ставлення до оточуючих, *зовнішня привабливість (одяг, манери), *можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), *висока самооцінка, *достатній запас слів, вміння підтримати розмову.
• Пильнуйте, щоб дитина не стала «телиманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.
• Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.
• Потрібно навчити дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї, виховують краще за будь-які лекції.
• Подбайте за гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким граються ваші діти, з ким дружать, поцікавтеся репутацією сімей цих дітей.
• Будьте вимогливим. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вміння робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.
• Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.
• Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують. Нехай вчаться на власних помилках, робити щось краще за інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

Пам'ятка для добрих батьків

• Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете.  Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.
• Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.
• Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це незворотній закон вдячності.
• Не ображайте дитину, щоб в старості не істи гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.
• Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо? Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.
• Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!
• Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.
• Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.
• Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.
• Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.
• Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.
• Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.
• З повагою ставтесь до дитини і її справ.
• Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.
• Знайте, «ключик» до кожної дитини – найважливіша річ у вихованні!