Учителі від Бога

       У прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червонії жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим учителям.

       У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, митець – у своїх творах, а вчитель – у думках і справах учнів.

     Вчитель – це не професія, це покликання, бо не народившись вчителем, ним не можна бути.

     Сьогодні наше слово про подружжя Хом’яків, яке поєднала доля на вчительській дорозі.

    У далекі восьмидесяті у наше село приїхала молода, гарна, світлокоса дівчина із голубими очима. Ольгу Миколаївну Коваль, так звали нову вчительку, швидко полюбили діти та колеги.

      Для неї завжди було найважливішим подарувати дітям кращі людські чесноти – доброту, милосердя, почуття справедливості та виховати у кожній дитині вільну, самостійно мислячу особистість, здатну поважати себе й іншу людину.

   Вчительська доля… така велична і скромна, така вимоглива і добра познайомила Ольгу Миколаївну з майбутнім чоловіком, теж педагогом.

    Михайло Степанович – вчитель від Бога. Вчитель даний Богом для людей. Вчитель, який навчає і постійно навчається сам. Радіє життю і вчить цьому дітей. Вміє бути вимогливим, але ж ніколи не залишить у скруті, завжди порадить, протягне руку допомоги та порадіє твоїм успіхом.

   Школа – свічка творчості. Горить,не згоряє полум’я у вчительській родині, торкаючись найтонших струн людської душі. Здружені творчою працею, пліч-о-пліч протягом свого трудового життя ішла подружня пара, продовжуючи себе у своїх учнях.

   А у них їх ціле сузір’я: військовослужбовці, юристи, вчителі, лікарі, економісти, приватні підприємці.

   Вони – майстри своєї справи, і тому сотні їх учнів, тепер уже дорослих, з глибокою вдячністю та пошаною згадують їх цікаві уроки, які стали уроками доброти й людяності на все життя, а колеги пам’ятають доброзичливість, толерантність, професійну компетентність.

      Доля подарувала подружжю двох синів – Костянтина та Юрія, які знайшли своє покликання у житті, а зараз наповнили батьківський дім дзвінким щебетом внучат.

    Нині наші колеги (Ольга Миколаївна та Михайло Степанович) на заслуженому відпочинку, але їх пам’ятає не одне покоління  за все те добре, вічне та світле, що прищепили учням.

                                                       З.Щирук, О.Стецюк